Система заходів, які полегшать адаптацію дитини до умов ЗДО

1. Передусім, слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите дитині процес звикання до садка.

2. Добре, коли зацікавите дитину ще до відвідування нею дитячого садка, викличете бажання йти туди. Для цього під час прогулянок із дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу, разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя у садочку.

3. Намагайтеся, щоб дитина зрозуміла, що необхідно відвідувати дитячий садок. Висловлювати типу «Ну, якщо не сподобається не будеш ходити у дитячий садок» дають дитині шанс маніпулювати батьками. Найголовніше в цьому випадку витримати характер і не піддаватися на провокацію.

4. Щоб полегшити звикання, познайомте малюка з майбутнім вихователем. Поговоріть із дитиною так, щоб вона зрозуміла, що вже підросла і ходитиме до садка, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними.

5. Спочатку, перший тиждень-два, не залишайте дитину в дитячому садку на цілий день. У перші дні цілком достатньо однієї-двох годин. Домашній дитині зовсім не просто звикнути до суспільних вимог. Допоможіть їй.

6. Налагодьте ефективний зворотній зв'язок із вихователями: повідомте їм про характер дитини та як називають дитину вдома (Маринка, Маринонька).

7.Покладіть у кишеню малюка щось зі звичного йому середовища (наприклад, іграшку, з якою добре буде засинати).

8.Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності (одягатися й роздягатися, охайно складати свій одяг, їсти, тримаючи ложку).

9.Майте терпіння під час оволодіння дітьми навичками одягання та роздягання; перетворювати таку «процедуру» на цікаву гру — це шлях до самостійності дитини.

10.Дуже важливо навчити дитину гратися, адже такий природний для неї тип діяльності дає можливість відволіктися від думки про батьків і формує в неї «ділову форму спілкування» з

дорослими. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки та способи дії з нею (з тарілки годувати ляльку чи ведмедика, у ліжечку лялька спатиме).

11.Не можна залякувати дитину садком — це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого середовища.

12.Привчайте дитину до спілкування з однолітками заздалегідь, виховуйте доброзичливе ставлення до них.

13.Необхідно розширювати коло близьких людей, які приводять дитину в дитячий садок: не лише мама, але й тато, сестра, дідусь, — це значно полегшить ранкове прощання.

14.Зачекайте з прийомом їжі вранці: дорога до дитячого садка, зарядка та ігри викличуть у дитини апетит і допоможуть уникнути примх із приводу вживання їжі в дитячому садку.

15.Надавайте значну увагу розвитку мовлення, адже дитина зможе висловити власні бажання, повідомити про свої потреби за допомогою хоча б одного-двох слів або відповідати на запитання простим «так» чи «ні».

16. Щоб не сформувати у дитини поняття, що дитячий садок є своєрідним покаранням для неї, бажано уникати:

- розповіді в присутності дитини про недоліки дитячого садка, без акценту на приємних моментах;

- спроби навіяти ще маленькій дитині, що ходити до дитячого садочку — обов'язок неприємний, але вона повинна, оскільки й дорослі ходять на роботу;

- обіцянки забрати додому раніше — як нагороди за добру поведінку (а чому б не забрати раніше тому, що хочеться побути разом із дитиною, якщо випала така нагода).

17. Прагніть оформити дитину в дошкільний заклад хоча б за два тижні до виходу матері на роботу, щоб можна було поступово збільшувати тривалість перебування дитини в дитячому садку.

Правила харчування дитини вдома

1. Їжа повинна бути різноманітною і складатися з різних продуктів. Корисно їсти молочні продукти, рибо, м'ясо, багато різних овочів та фруктів. Овочі та фрукти треба їсти лише добре вимитими. Не захоплюйтеся надмірно солодощами, мучними виробами, жирною та солоною їжею.

2. Їсти треба 4 рази на день в один і той самий час. Якщо дотримуватися цього правила, то перед їжею з'явиться апетит, їжа буде краще засвоюватись. Користь від цього має весь організм. Вранці обовязково повинен бути сніданок, а вечеря за дві години до сну.

3. Їсти треба повільно, добре пережовуючи. Нехтування цим правилом спричиняє шлунково-кишкові захворювання.

4. Не можна переїдати. Переїдання є причиною багатьох захворювань.

«Коли не можна карати і сварити дитину»

якщо дитина хвора;
якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;
якщо дитина їсть;
після сну;
перед сном;
під час гри;
під час виконання завдання;
одразу ж після фізичної або душевної травми (падіння, бійка, погана оцінка) – необхідно перечекати поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно утішати дитину);
якщо дитина не справляється зі страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається його подолати;
у всіх випадках, коли у дитини щось не виходить;
якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;
якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди не правий.

Вислови, які хотіла б почути ваша дитина:

«Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»
«Я подумала, а що як нам зробити отак…»
«Я тебе так люблю… Ти нам дуже потрібна…»
«Ми з татом хочемо, щоб … , тому, що….»
«Я в тебе вірю…», «Подумай ще раз,… я теж колись зробила таку саму помилку…»
«А ти подякувала Сергійку за фарби ?... А чому ти не запропонував Толі свою допомогу…. Я зробила б так…»
«Колись давно я теж була у схожій ситуації… Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити…»
«Давай з татом порадимося… Разом ми вигадаємо найкращий вихід…»
«Мені було б приємно, якби ти… А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..»
«У тебе сьогодні такий войовничий настрій… То може оголосимо війну бруду й пилу … Допоможеш мені…»
«В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально… Що, як ми зробимо так…»
«Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось. Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила…»

«Ознаки вундеркінда: не пропустіть генія!»

Гарна пам´ять і допитливість

"В одне вухо влетіло, в інше - вилетіло" - це можна сказати про більшість дітей, але тільки не про вундеркінда. Дитина з високим IQ запам´ятовує всіляку інформацію й здатна пізніше її відтворити

Широкий спектр інтересів

Обдарована дитина виявляє цікавість до усіх сфер життя, у нього різнобічні інтереси, які постійно змінюються. Сьогодні його цікавлять динозаври і як з´явився Всесвіт, а завтра - історія й комп´ютери

Рано починає писати й читати

Якщо ваша дитина обдарована, вона легко освоює читання й письмо уже в ранньому віці, причому нерідко самостійно, без допомоги дорослих

Музична або художня обдарованість

Діти, що демонструють здатності до музики, живопису або інших видам мистецтва, також уважаються обдарованими. Уміння малювати з перспективою, співати, не фальшивлячи, грати на музичних інструментах на слух, або прояв інших талантів - все це дозволяє віднести дитину до категорії вундеркіндів

Здатність до концентрації уваги

Рідко дитина може всидіти на місці довше п´яти хвилин, а вундеркінд може проводити довгий час на самоті, трудячись над своїми проектами й зосередившись на тім, що йому цікаво.

Поради батькам дитини із синдромом Дауна

При спілкуванні із дітьми з особливими потребами, у тому числі із синдромом Дауна, не потрібно робити різницю між ними та їхніми однолітками. За будь-яких обставин неприпустимо підвищувати голос чи ображати дитину. У кожній дитині треба бачити сильні сторони і спиратися на них. Ця порада стосується і батьків, і решти людей з оточення „сонячних” дітей. - Не можна ігнорувати дитину, яка виявляє бажання щось розповісти. Завжди треба вислухати її уважно, не намагатися прискорити розмову або уникнути її. Необхідно контролювати форму спілкування, не припускати зверхності.

- Можливо, у малечі не розвинена дрібна моторика, що дуже часто буває при синдромі Дауна. Саме через цю проблему їй важко точно відтворювати дії. Це може ускладнити виконання завдань з письма тощо. Так, необхідно змішати в одній посудині різні крупи: горох, рис, гречку, пшоно, пшеницю та дозволити дитині гратися цим, зануривши пальчики, попросити її дістати окремі крупинки. Дитину з особливими потребами слід навчати безпечної поведінки. Для цього можна вивчити з нею чіткий, але невеликий перелік людей, до яких можна звернутися на вулиці у разі небезпечної ситуації.

- Батькам важливо пам’ятати, що не можна захистити дитину від усіх непередбачуваних ситуацій, у яких вона може опинитись, однак близькі повинні розповісти малечі про шкідливі наслідки, до яких може призвести та чи інша дія або вибір. Завдання батьків, рідних, педагогів – зробити усе можливе, щоб не травмувати дитину й допомогти їй уникнути стресів.

Десять заповідей для батьків

Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.
Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
Ніколи не навчайте того, в чому самі не обізнані. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
Ніколи не давайте дитині нега тивних оцінкових суджень («ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.
Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
Не ставтеся до дитини зневажливо.
Будьте послідовними у своїх вимогах.
Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

Консультація для батьків

"Комп'ютер - корисно чи шкідливо?"

Сьогодні комп'ютером нікого не здивуєш. Це сучасне чудо техніки є доступним і дорослим, і дітям. Стало навіть модно, щоб у дитини комп'ютер з'явився якомога раніше, щоб малюк розвивався швидше. І разом із появою комп'ютерів миттєво виникли і наукові суперечки: корисно або шкідливо для дітей сидіння за комп'ютером?

Одночасної відповіді, звісно ж, немає. Комп'ютерні ігри розвивають у дитини швидкість реакції, пам'ять й увагу. Щоб гратися в комп'ютерну гру, маляті необхідні посидючість, спритність. За допомогою таких ігор дійсно розвивається логічне мислення, дрібна моторика рук, зорово-моторна координація. Виконуючи веселі ігрові завдання, дитина вчиться аналітично мислити в нестандартній ситуації, класифікувати та узагальнювати поняття, прагнути до поставленої мети."Ну, хіба це погано?" - запитують батьки.

Крім того, діти легко орієнтуються в комп'ютері, найчастіше почуваються і в житті упевненіше. Вони легко адаптуються до різних ситуацій.

Часто саме комп'ютер допомогає залучити до занять дітей, яких важко посадити за звичайне читання або розв'язання задач. Тут вони потрапляють у гарну казку, де діють веселі й спритні герої. Наприкінці гри обов'язково похвалять малюка або навіть видадуть почесний диплом. Тут у дитини обов'язково що - небудь вийде і виникне "ситуація успіху", після цього захочеться ще погратися. Адже комп'ютерні розвивальні програми називаються "іграми", а зовсім не "заняттями".

Так що ж, кожній дитині - по комп'ютеру? Як і в кожної проблеми, у цієї теж є дві сторони - погана та гарна. Якщо не дотримуватися режиму, а, просто кажучи, не обмежувати комп'ютерний час для дитини, то незабаром він із помічника перетвориться на вашого сімейного ворога. Лікарі-окулісти застерігають, що занадто тривале знаходження перед монітором комп'ютера може призвести - до зниження зору. Але найбільша небезпека - це виникнення стійкоїкомп'ютерної залежності. Весь свій вільний час дитина проводить перед комп'ютером. Вона грається будь-якої вільної хвилини. Для батьків така поведінка повинна стати тривожним сигналом. Чому малюк віддає перевагу віртуальному життю? Можливо, якісь життєві обставини стали для нього дискомфортними? А можливо, останнім часом йому бракує вашої уваги, і він у такий спосіб вирішив поповнити його дефіцит?

Комп'ютерна залежність, дійсно, виникає не раптом. Спочатку дитина грається заради інтересу. Потім поступово вона втягується в гру, дізнається правила, стає успішною. Потім настає час для ігор на гроші, а таких в Інтернеті чимало. Якщо батьки забороняють їй гратися вдома; то дитина знаходить можливості та йде до ігрового салону або комп'ютерного клубу.

Тому, купуючи комп'ютер, відразу продумайте, у якому режимі ваша дитина зможе ним користуватися. Уважно поставтеся до вибору комп'ютерних ігор. Вони повинні відповідати віку дитини й не мати агресивних настроїв.

Як тільки ви помітили, що в дитини зник інтерес до реального спілкування, вона довго просиджує за комп'ютером, настав час бити на спалах. Краще не доводити ситуацію до безвиході.

Як зробити так, щоб комп'ютер не заподіював шкоди, а був корисним?

Обмежте час, протягом якого дитина сидить за комп'ютером.

Ретельно добирайте комп'ютерні ігри, для початку спробуйте "пройти" їх самостійно.

Не купуйте дитині ігри, в яких є агресія, насильство.

Пояснюйте дитині, що комп'ютер, здебільшого повинен використовуватися не заради гри, а для справи.

Не ставте комп'ютер у дитячій кімнаті. Це призводить до безконтрольного його використання.

ГОЛОВНЕ - ЛЮБІТЬ СВОЇХ ДІТЕЙ

Десять заповідей для батьків

​

ГОЛОВНЕ - ЛЮБІТЬ СВОЇХ ДІТЕЙ