Ігри та вправи

Рухливі ігри на природі з дітьми

Хованки. Відома з давніх часів, ця гра дуже весела і захоплююча. Суть її полягає в наступному: ведучий закриває очі і рахує до певного числа, а потім починає шукати тих, хто сховався. Перебуваючи в лісі або не знайомому місці, окресліть зону для хованок, за яку виходити не можна. Слідкуйте, щоб діти не порушували це правило. Квачі, салочки - у цієї гри безліч назв. Окреслюється ігрове поле, по якому бігають учасники, а ведучий має доторкнутися до когось рукою «запятнати» або «заляпати». Кого «заляпали» той стає ведучим. Правило можна ускладнити: наприклад, учасники повинні бігати тільки тримаючись рукою за ногу або скакати на одній нозі.

Ланцюги ковані. У цю веселу гру можна пограти, якщо кількість учасників не менше восьми. Учасники розбиваються на дві команди і стають у два паралельні ланцюжки, тримаючись за руки. Одна з команд кричить: «Ланцюги ковані, розкуйте нас!» Інша команда відгукується: «Ким з нас?». Перша команда вибирає одного з учасників іншої команди, цей учасник біжить і намагається з розгону розбити ланцюжок. Якщо учасники розмикають руки – він веде в свою команду одного з учасників, розімкнувших руки. Якщо не вдається - сам приєднується до іншого кола. Грають до тих пір, поки одна команда повністю не перейде в іншу.

Естафети – джерело нескінченної радості. У естафетах зазвичай беруть участь дві команди по три – шість чоловік. Складність естафет може бути різним у залежності від віку дітей. Наприклад, команди можуть по черзі проходити перешкоди, стрибати у мішках, переносити який-небудь предмет без допомоги рук.? Чия команда швидше - та і перемагає.

Гра «Чарівне слово» розвиваєуважністьдітей. Учасники утворюють коло, всередині якого стає ведучий. Гравці повинні виконувати команди ведучого, але тільки в тому випадку, якщо він сказав "чарівне слово», наприклад: «будь ласка» чи будь-яке інше умовлене.

Якщо команда була дана без цього слова, її виконувати не слід. Той, хто помилився - вибуває з гри.

«Море хвилюється раз ...». Гравці скачуть по майданчику, зображуючи «море». Ведучий вимовляє: «Море хвилюється раз, море хвилюється два, море хвилюється три, морськафігура намісці замри!». У цей момент гравці повинні прийняти позу якої-небудь тварини і завмерти. Сміятися і ворушитися не можна. Той, хто перший засовається - той стає ведучим.

А як же урізноманітнити дозвілля дитини взимку?

Зима – це не лише казкова пора року, а й чудова можливість розважитись разом із дітьми. В час канікул та сніжного царства можна весело провести час на вулиці, використавши свою фантазію.

Щоб створити справжні пригоди для дітей, треба небагато – всього лиш знайти для цього час. Під час зимових прогулянок можна зробити безліч чудових фотографій, які ви залюбки розглядатимете згодом.

А ще можете закликати ваших друзів з дітьми. Поки малеча бавиться та розважається, ви можете з друзями попивати гарячий чай з термосу та спостерігати за радісними обличчями своїх дітей.

А ігор зимою можна придумати чимало. Але перед виходом на зимову прогулянку не забудьте тепло одягнути дитину і себе. Щоб потім не пожинати плоди такої необережності.

Сніжки

Найпоширенішою зимовою розвагою, напевно, є гра в сніжки. Можна зробити масові бої, або тематичні, а можна спробувати влучати в мішень. Так ви повправляєтесь і у влучності. Або ж, якщо у вас назбиралось четверо і більше дітлахів, то можете поділити їх на команди і влаштувати змагання. Завдання просте: двоє дітей кидають сніжки, а інші ловлять їх у відерко. Чия команда більше наловила сніжок, ті і перемогли.

Чиї сліди?

Захопливою пригодою буде, якщо ви відправитеся з дитиною в зимовий ліс, або парк та видивлятиметесь сліди на снігу. Дитині весело буде впізнавати сліди різних тваринок та пташок.

Сліди сніжної людини

А хто сказав, що загадкові сліди не може залишати сама дитина? Зробіть з картону, чи пластмаси лапи сніжної людини та одягніть їх поверх зимового взуття дитині. Так і відправляйтесь на прогулянку.

Вовки

Вовча зграя старається ходити слід у слід, щоб не залишати за собою багато відміток. Тому можете пограти з дитиною в доганяли, але з умовою, що треба попадати ногами слід у слід.

Заморожені бульбашки

Якщо на вулиці -7 і більше, сам час показати дитині нове диво – заморожені бульбашки. Вам знадобляться звичайні мильні бульбашки, куплені в магазині, або зроблені самостійно з мильного розчину. Як тільки ви на морозі видуєте кілька бульбашок, вони вмить почнуть покриватись інеєм та перетворюватись на сніжинку. Коли ж бульбашка падає на підлогу, то розбивається тисячами заморожених сніжинок.

Пошук скарбів

В таку гру можна бавитись в будь-яку пору року, проте в залежності від віку, взимку її можна ускладнювати різноманітними завданнями, на кшталт завдань на міткість із сніжинками. Приз, наприклад, шоколадку, загорніть так, щоб вона не змокла та заховайте у снігу. Нехай діти спробують знайти свій скарб, а ви лиш підказуйте: холодно, чи тепло.

Сніговий замок

Діти залюбки майструють замок з піску. З не меншим захватом вони це робитимуть із снігу. Краще користуватись відерком для побудови стін, щоб руки не сильно мерзли. Але не забудьте попіклуватись про запас гарячого чаю в термосі і кілька запасних сухих рукавичок.

Малюнки на снігу

Якщо використати звичайні акварельні фарби, то ними можна малювати навіть на снігу. Підійдуть також харчові фарби, розбавлені водою. Розбризкуючи їх на снігу, вийдуть чудові малюнки. А якщо заморозити акварель з водою, то можна буде зробити кольорові статуї.

Математичні ігри та вправи

Цікаві вправи для розвитку фантазії та креативного мислення

Вправа 1. Оживіть слова!

Одне слово оживає лише тоді, коли воно зустрічає інше, те, яке його провокує, змушує зійти з рейок звички, розкрити нові смислові можливості.

Загадайте два протилежні та зовсім непов’язані між собою слова. Наприклад, «праска» і «кавун». А тепер починаймо «вичавлювати» з цих слів якомога більше цікавинок та поєднань – для початку їх можна провідміняти разом, а потім із отриманих пар скласти цілі історії або навіть вірші (і зовсім неважливо, якщо вони будуть трішки дивними та неправдоподібними).

Вправа 2. Що було б, якби…?

А тепер дайте волю вашій фантазії – і на складання запитань, і на розгорнуті відповіді. Що було б, якби собаки вміли літати? Що було б, якби море пчихало? Що було б, якби до вас завітали слони на сніданок? Що було б, якби всі футболки перетворилися на книги? «Прищеплюючи смак до вигадки та примножуючи способи вигадування історій, ми допомагаємо дітям проникати в дійсність через вікно, минаючи двері. Раз це цікавіше, значить, – корисніше».

Вправа 3. Неслухняний префікс

Ця гра дозволить нам повигадувати безліч нових слів із незвичними значеннями. Можна взяти префікс «між» і пододавати його до всіх слів без розбору. От ми й отримаємо «міжкрісло» – це, мабуть, такий пристрій, на якому завжди будеш сидіти у першому ряді, адже він просувається вперед між усіма кріслами. А ще можна створити «нешафу», яка випльовує всі речі, котрі хтось намагається в неї покласти, «нецукерку», що на смак гірка і зовсім не розсмоктується – з неї ліпше будувати будинки, ніж їсти. І ще багато-багато дивинок. Упевнена, ви вигадаєте багато надзвичайного.

Вправа 4. Гра з дитинства

Згадайте гру, в яку ви стовідсотково грали у дитинстві. Потрібно взяти лист паперу і по черзі написати на ньому відповіді на запитання: Хто це був? Де він знаходився? Що робив чи сказав? Що зробили чи сказали люди? Чим усе закінчилося? Але кожну відповідь потрібно загортати так, щоби той, хто відповідає на наступне запитання, не міг побачити її. Наприкінці гри розкриваємо листок і читаємо всі відповіді – може вийти повне безглуздя, а може і фантастична історія.

Вправа 5. Казки!

Ох, як багато можна з ними зробити! Перемістити дію казки в зовсім інший для неї час – у сучасність, або ж, навпаки, у давнину. Алладін на своєму килимі літав би швидше за всі літаки у 21 столітті? А якщо змінити ролі? Білосніжка натрапила на сімох гномів і тепер вони разом грабують будинки, а бідолаха-мачуха ніяк не може їх зупинити. Можна змінити навіть матеріал, з якого створений герой! Бо, якщо колобка зліпили з глини, то лисиця не зможе його з’їсти, не зламавши собі всі зуби!

Вправа 6. Помилка в диктанті – ідея нової історії

Неправильно написане слово може мати дуже смішне значення (ви ж гарантовано його придумаєте?) і про нього можна скласти цікавезну історію. Так, діти точно запам’ятають, як писати правильно, а, крім того, неабияк розважаться. Але це зовсім не означає, що можна не звертати уваги на правила і робити море помилок заради фантастичних історій.

Вправа 7. Щось невідоме у давно знайомій казці

Для виконання цієї вправи потрібно згадати улюблену казку й обрати з неї 5 слів, які найповніше її характеризують. Наприклад – русалка, море, королівський тризуб, втрачений голос, принц. А шостим словом вигадайте щось, що взагалі не стосується цієї казки. Нехай це буде слово «ніндзя». А тепер вашій дитині потрібно скласти казку, використовуючи всі ці слова. Чи рятували ніндзя Русалоньку від злої відьми? А, можливо, вони працювали охоронцями у принца? Або ж вони злі та саме з ними відьма заодно? Впевнена, ви вигадаєте безліч незвичних історій!

…ви не тільки допоможете своїй дитині та собі розвинути уяву, а ще й весело та захопливо проведете час разом. Лише пам’ятайте, що «фантазія не «злий вовк», якого потрібно боятись, і не злочинець, за яким потрібно стежити».

Як бачите, вправи зовсім не складні та не вимагають великої кількості часу чи якоїсь спеціальної підготовки. Головне, не боятися вигадувати – якісь небилиці, вірші, що не римуються, нові слова, звірів, казки чи невідомі раніше способи використання звичних речей. А ще виконання таких завдань може бути ну дуже смішним. Тож ви не тільки допоможете своїй дитині та собі розвинути уяву, а ще й весело та захопливо проведете час разом. Лише пам’ятайте, що «фантазія не «злий вовк», якого потрібно боятись, і не злочинець, за яким потрібно стежити».

Біном фантазії

Відомий психолог Анрі Валлон у своїй роботі «Джерела мислення у дітей» зазначає, що мислення постає з парних понять. Поняття «м'який» зіставляється одночасно з поняттям «твердий» у процесі їх зіткнення. Основою мислення є його двоїста структура, а не окремі складові елементи. Пара (двійка) з'являється раніше, ніж одиничний елемент. Розповідь (оповідання) може виникнути лише з «біному фантазії». Але при цьому необхідно, щоб два слова відділяла певна дистанція: одне має бути досить «чужим» складаючи з іншим незвичайне сусідство.

За такої умови активізується уява, намагаючись установити між словами близькість, створювати з них єдність, де відчужені елементи могли б співіснувати. Слова беруться не у своєму звичайному значенні, а вилучаються з мовного ряду, у якому вони фігурують повсякдень.

Наприклад:

На столах стовпчиками лежать предметні картинки (малюнками донизу). У кожному стовпчику картинки різних груп: одяг, тварини, меблі тощо, Двоє дітей беруть довільно по одній картинці і показують дітям (наприклад, «песик» та «шафа»). Що може означати поєднання їх? Найпростіший спосіб - використання прийменників. Для більшої наочності можна маніпулювати картинками: «песик» розміщений посередині, а «шафа» «на», «під», «за». Діти називають розміщення картинок, придумують свої словосполучення: «песикова шафа», «песик у шафі» тощо. Кожне з них стає основою для вигадування розповіді.

Поліном фантазії

На столі лежать предмети та сюжетні картинки малюнком донизу. Вихователь ставить запитання, діти по черзі перевертають будь-яку картинку й, спираючись на зображене, відповідають на запитання.

Наприклад: Хто був? Де заховався? Що робив? Що сказав? Що сказали люди? Чим усе скінчилось?

Наприкінці гри можна скласти одне оповідання, використавши дитячі розповіді.

Довільний префікс

Діти вигадують нові слова, утворюючи деформовані слова за допомогою префіксів або інших слів у цій ролі. На одному векторі розміщуються «префікси»: «не», «міні», «максі», «зам» на іншому - слова, запропоновані дітьми, що означають предмети. Слово, що утворилося обговорюється, з ним складаються речення.

Метод фокальних об'єктів

Метод фокальних об'єктів (МФО) – поширення властивостей одного предмета на інший під час удосконалення дітьми знайомого предмета, або створення нового.

Метод фокальних об’єктів винайдений американським ученим Ч. Вайтингом. Об’єкт який вдосконалюють за допомогою цього методу називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги (фокус). Суть методу ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на фокальний об'єкт, внаслідок чого отримують незвичні поєднання, котрі дозволяють подолати психологічну інерцію.

Визначається будь-який реальний об'єкт з метою його вдосконалення. Довільно обирають кілька інших об'єктів (явищ). До них добираються прикметні характеристики - ознаки (властивості) й переносяться на визначе-ний об'єкт. Так утворюється зовсім нова, цілком своєрідна фантастична модель. собаки. Називають кілька слів, і до них добираються означення-прикметники:

Наприклад, дітям пропонують вигадати зовсім нову породу

Корова — рогата, плямиста, молочна.

Папуга — крилатий, окатий, з чубчиком.

Велосипед — двоколісний, залізний, моторний.

Усі зазначені якості переносяться на винайдену породу собаки, й виходить якась чудернацька неіснуюча тварина з дивною назвою (скажімо, мувелопаптер'єр; або корпапвелобоксер; або велокорпапінчер тощо).

Головне завдання — використовуючи незвичне поєднання ("собака рогата, молочна"), знайти асоціацію. Подібні "винаходи" можна малювати, ліпити, конструювати, подавати як аплікацію тощо. Можна також вигадати, де така істота живе, чим харчується, корисна вона чи шкідлива і т.д.

Педагог має слідкувати за тим, щоб дитина зрозуміла як діє цей метод. Тут важливо привчити дитину-дошкільника до оригінального нестандартного мислення, підсилити його здібності до фантазування, які було започатковано відповідним методом.

Пальчикові ігри

Граємо з дітьми вдома

Сірники, ватяні палички, ґудзики, жолуді, каштани

Коли дитина грається з дрібними предметами (звісно, під наглядом дорослих!), то розвивається не тільки дрібна моторика, а й просторове мислення, уява, тактильна чутливість.

Із сірників, ватяних паличок, жолудів, каштанів і ґудзиків можна викладати різні малюнки, як довільно, так і за схемою. Причому всі ці предмети можна поєднати в одному малюнку. Починати доречно з простих геометричних фігур — квадрата, трикутника, ромба, сонечка, поступово ускладнюючи ігри. Із сірників і ватяних паличок добре виходять зірки, їжачки, машинки, ялиночки, будь-які фігури, що містять багато прямих ліній. Спочатку малюнок викладає мама, адже малюка необхідно зацікавити. Потім «твір» можна робити разом.
Навіть найменшим діткам буде корисно перебирати ґудзики — виймати з коробочки і складати назад, нанизувати ґудзички на мотузочок і робити намиста й браслети. Тільки при цьому мама повинна бути дуже уважною: раптом малюк потягне іграшку до рота! Якщо дитина зовсім мала і є небезпека, що вона проковтне дрібні деталі, то слід нанизати ґудзики різних кольорів і розмірів на жорстку міцну волосінь. Така іграшка може бути і брязкальцем, і матеріалом для лічби, і наочним посібником для вивчення кольору, лічби і розміру.

Ігри з сірниками

Усі батьки люблять повторювати: «Сірники для дітей — не іграшка!» Правильно, звісно, адже діти можуть ненавмисне що-небудь підпалити.

Але якщо поряд перебуватимуть мама або тато, то сірники можуть виявитися навіть хорошою іграшкою. Пропонуємо ось які завдання:

Утримай сірники

       Покладіть на стіл п'ять сірників і спробуйте взяти один із них великими пальцями.
       Тепер підніміть другий сірник двома вказівними пальцями.
       Тепер третій — двома середніми пальцями. Потім четвертий — двома безіменними.
       І, нарешті, п'ятий — двома мізинцями. Хто упустив сірник, залишає гру!

Сірникова картинка

Кожній дитині видайте сірники (скільки бажаєте — коробку, коробку на двох, коробку на всіх тощо). За командою учасники починають викладати із сірників . картинку на тему, задану ведучим. Це може бути своє ім'я, прізвище, зображення якої-небудь тварини, смішного сюжету («Тато спить», «Автоперегони», «Троє поросят» тощо). Виграє той, хто упорався швидше при простіших завданнях), або той, у кого вийшла найоригінальніша сірникова картинка (складніші завдання).

Скільки сірників

Візьміть сірникову коробку і покладіть у неї два сірники. Потрясіть коробку і запитайте у дітей, як вони вважають, скільки сірників зараз лежить у коробці. Діти також можуть потрясти коробку, потримати її в руках. Але відкривати коробку може тільки ведучий. Отже, тепер ви відкриваєте коробку і даєте дітям можливість перерахувати сірники. Перемагає той, хто назвав максимально близьку до правильної кількість.
Тепер можете ускладнити завдання: відвернувшись від дітей, додайте декілька сірників. Нехай діти знову відгадують їх кількість.

Сірникові коробки

Сірникові коробки (чим більше, тим краще) можна використовувати в різних іграх. На чотирьох або шести кришках, так само як і на внутрішніх коробочках, намалюйте однакові геометричні фігури: квадрат, круг, ромб, трикутник. Перемішайте кришки і внутрішні коробки. Попросіть малюка знайти і скласти коробочки.

Де мій ґудзичок?

Якщо сірникових коробок у вас багато, можна їх склеїти в декілька рядів, як ящики в комоді. Іграшкове цуценя принесло з собою ґудзик (монету, фішку, скріпку та ін.) і хоче покласти його в ящик. Воно кладе іграшку в один із ящиків і розмовляє з малюком, розповідаючи про себе. Потім запитує малюка, у якому з ящиків його ґудзик. Місце, куди цуценя кладе ґудзичок, постійно змінюється. Тривалість розмови постійно збільшується. Це завдання відмінно тренує зорову пам'ять і увагу дитини.

Ложки, чашки, миски, сковорідки

Маленькі діти дуже хочуть гратися на кухні. А батькам це спричиняє певні незручності. Хоча якщо до процесу поставитися розумно, то з дитячої цікавості можна отримати багато користі. Ось, наприклад, усім відомо, що потрібно розвивати тактильне сприйняття. І батьки купують іграшки з різною фактурою поверхні. Потрібно навчати дитину понять «великий — маленький»? А на кухні для цього є стільки можливостей! Різноманітні різні поверхні (гладкі ложки, ополоники, полумиски, миски і шорстка сковорода), і вивчення співвідношень «великий — маленький» (цікаво, скільки ложок вміститься в миску, і чому туди не вміститься ополоник). А як весело стукати ополоником по каструлі або кришкою об кришку!
Тісто цілком можна використовувати як замінник пластиліну, адже це чудовий матеріал для ліплення! Воно легко мнеться, менше брудниться, і не буде нічого страшного, якщо дитина випадково проковтне шматочок. Тонкий пласт розкоченого тіста може використовуватися як основа для картини з будь-якого підручного матеріалу — ґудзиків, жолудів, сірників, круп, мотузок, ниток, дроту, насінинок, гілочок тощо. Розминання тіста — цікаве і корисне заняття для малюка.

Крупи, сіль, кава, макарони також знадобляться для «кухонної школи». Дрібну крупу (наприклад, манну) і сіль можна використовувати для пальчикового малювання. Для цього необхідно висипати крупу на піднос рівним шаром. Намалюйте що-небудь самі, покажіть дитині, як це цікаво. Проведіть пальчиком по крупі. Вийде яскрава контрастна лінія. Потім візьміть пальчик дитини. Нехай малюк сам намалює декілька хаотичних ліній. Коли дитина освоїться, можна переходити до малювання узорів. Спочатку малює мама, потім пробує малюк. Малювати можна все що завгодно: хаотичні лінії, будиночки, круги, огорожі, хмари, спіралі, личка, літери або цифри.
Крупну крупу (наприклад, гречку-ядрицю), горох, квасолю, кавові зернятка можна використовувати для викладання картинок, так само як і з сірників, ґудзиків і ватяних паличок. Можна використати їх і для аплікацій. Пересипати всі ці продукти найцікавіше у прозорий посуд, для того щоб було видно.

Демонстрація мод

Перед початком зимового (весняного, літнього, осіннього) сезону влаштуйте з дитиною демонстрацію мод. Нехай малюк спробує самостійно застібати ґудзики, кнопки і «блискавки». Підготуйте місце для демонстрації, розстеливши червоний рушник, на якому «модель» демонструватиме обновки. Решта членів сім'ї можуть клацати фотоапаратами, зображаючи репортерів модних журналів.

Лабіринт

На підлозі за допомогою крейди або мотузка обмежте траси, по яких ітимуть діти. Для маленьких дітей завдання буде простим — пройти по лабіринту і не наступити на мотузок або лінію. Для дітей старшого віку завдання можна ускладнити. Дітей об'єднати у пари. Тому гравцеві, який проходитиме лабіринт, зав'язати очі, а його напарник повинен подавати чіткі команди — куди повернути, де зупинитися.

Стрибки по цифрах

На картонках намалюйте великі цифри і розкладіть їх на підлозі на такій відстані, щоб дитина могла перестрибнути від однієї до іншої. Попросіть дитину стрибнути, наприклад, на цифру 2, потім на цифру 7, потім на 1, потім на 4 тощо. Завдання можуть бути будь-якими: стрибати по порядку, стрибати тільки по парних числах, складати, наприклад, подумки 2 і 1, стрибати на цифру 3. До речі, у цю гру можна грати і на вулиці, тільки цифри тоді пишіть крейдою на асфальті.

Розвиваючі ігри